Олімпійський стадіон гуде. Знаний майстер жердини, пан Бубкаренко, готується встановити новий Олімпійський рекорд. Ось він почина розбігатися, спортсмена ледь видно на кінці багатосотметрової жердини. Передній кінець жердини несе олімпійський чемпіон, заслужений майстер спорту, всесвітньо відомий знавець переднього кінця жердини, молодший брат Бубкаренка. Далі через кожні кількадесят метрів численні дво…, три…юрідні брати і племінники, теж заслужені і всесвітньо відомі, підтримувачі жердини. Нарешті молодший Бубкаренко встромляє жердину в спеціальний отвір, жердина, зроблена з фібердревовуглепласту, починає згинатися все більше і більше, ось на стадіоні з’являється сам знаний і прочая, і прочая майстер жердини пан Бубкаренко, він вже летить в повітрі. На ньому костюм найулюбленішого у всьому світі жовто-синього кольору і золотавий космічний шолом. Жердина починає розпрямлятися Бубкаренко видаляється в небо, стає все менше, менше і, нарешті, зовсім зникає в блакиті. Спеціальні вежі, взяті з космічної техніки, підхоплюють жердину щоб вона не впала на багатомільйонне місто. Судді починають розходитись, спортсмен повернеться з новим рекордом зробивши два оберти навколо земної кулі, за цей час суддівська колегія встигне посидіти в буфеті.
Колишній рекорд був тільки півтора оберти навколо кулі, спортсмен опинився в центрі Африки… Тубільці були дуже невдоволені, коли налетіли великі залізні птахи і відібрали в них вечерю в такій яскравій, їхнього найулюбленішого синьо-жовтого кольору, упаковці.

Автор Станіслав Казарін